В сучасному світі нас оточує безліч технічних пристроїв, які вже давно стали для нас звичними та буденними. Ми рідко замислюємося про історію їх виникнення, а дарма, адже за кожним таким винаходом стоїть наполеглива праця та безліч експериментів визначних вчених, інженерів та дослідників, які завдяки геніальним технічним відкриттям увіковічили свої імена, а людство використовує їх винаходи впродовж багатьох століть.
Бінокль — це прилад, яким ми активно користуємося на відпочинку, в походах, під час театральних вистав, але мало хто знає про те, як він з'явився та яких трансформацій зазнав перш ніж набути сучасного вигляду. Театральні, польові, астрономічні, для нічних спостережень — різноманіття моделей біноклів вражає, а почалось все з винайдення перших простих оптичних приладів.
Як створювались біноклі
Історія створення бінокля бере свій початок з XVII століття, коли з'явились перші підзорні труби. В 1608 році голландські оптики Яків Меціус, Ганс Ліпперсгей і Захарій Янсен, незалежно один від одного винайшли підзорну трубу. Однак вона була не достатньо зручною та практичною. Це була габаритна конструкція, за допомогою якої можна було спостерігати за віддаленими об'єктами лише одним оком.
Експерименти з вдосконалення перших оптичних приладів, внаслідок яких винайшли бінокль, розпочав Галілео Галілей у 1609-му році. Перший бінокль, створений Галілеєм, був простим за своєю конструкцією й давав достатньо чітке зображення. У таких приладах використовувалися дві лінзи, одна з яких збирає світло, що формує зображення, а інша їх розсіювала. Такий тип конструкції називають ім'ям її першовідкривача — галілейською.
Проте бінокль Галілея не міг стати вимірювальним приладом, тож потребував модернізації. Відомий вчений Йоганн Кеплер створив вдосконалену модель призми, яка й стала прообразом оптичної системи сучасних біноклів. Призменні біноклі мали більший кут огляду, а також дозволяли вимірювати відстані.
Великим внеском у вдосконалення біноклів зробив англійський учений Д. Долонд. Він винайшов ахроматичний об'єктив, який містив дві лінзи з різних сортів оптичного скла — збірної та розсіювальної.
Крім ахроматичних лінз конструкція біноклів потребувала й інших вдосконалень, адже вона мала серйозний недолік — перевернутий вигляд зображення. Незалежно один від одного вчені різних країн сконструювати складну систему призм. Проходячи крізь неї світло переломлювалося і відбивалося, а зображення ставало чітким та виразним. І головне, такі системи давали можливість спостерігати за об’єктами в прямому, звичному для ока вигляді.
Винахід запатентував в 1854 році італійський інженер-оптик Ігнаціо Порро. Широкого поширення призмові біноклі почали набувати в 1894 році, коли Ернст Аббе та засновник фабрики оптичних приладів інженер Карл Цейс запустили їх виробництво та запропонували користувачам удосконалені моделі.
Які існують види призменних біноклів
Винайдена в XVII столітті призмова система й сьогодні залишається дієвою. Існує два види сучасних призменних біноклів:
- «Porro» — основою системи є дві призми з перерізом рівнобедреного прямокутного трикутника, які шляхом повного відбиття випрямляють зображення та повертають його на 180° у кожному сегменті. Перевагою такого рішення є більш пластичні зображення та висока світлопроникність.
- «Roof» — біноклі з такою конструкцією набагато компактніші. Світло в цих призмах пропускається шляхом відбиття, тому хоча б одна поверхня повинна бути дзеркальною. Це вирішується нанесенням шарів срібла або діелектрика. Перш ніж досягти окуляра, промінь світла відбивається в шести місцях.
Застосування бінокля значно полегшує людині життя, оскільки він виконує безліч важливих завдань. Трансформація та удосконалення оптичних приладів і сьогодні не припиняється, але в їх основі лежать сміливість і геніальність наукової думки та кропітка праця видатних вчених, дослідників і винахідників, які заслуговують нашої уваги та вдячності.
